Як екоактивістка, лекторка та глава #ZeroWasteAllianceUkraine Анастасія Мартиненко переїхала для Хотова і разом із місцевими активістами налагоджує там процес компостування.
У карантин багато хто з нас задумався про те, щоб почати жити у будинку. Адже одна справа бути замкненим у чотирьох стінах і зовсім інша – мати змогу вийти на власне подвір'я.
Цей фактор став останнім поштовхом і для Анастасії, яка переїхала жити до будинку у Хотові разом зі своєю донькою:
«Я хочу, щоб моя донька дихала свіжим повітрям, пила чисту воду та харчувалася здоровою їжею. Саме це основна причина і моєї громадської діяльності, і нашого переїзду ближче до природи.
У мене одразу були певні побоювання щодо спалювання сміття сусідами та диму, яким час від часу доведеться дихати. Та до цього ми жили на Троєщині, де у сусідньому приватному секторі теж часто палили сміття. Тож, зваживши все, ми вирішили, що мало втрачаємо.
Пісял переїзду я мала привчати себе закривати вікна, адже, повернувшись додому можна було застати кімнати повними їдкого запаху, який надувало з вулиці.
На щастя, у Хотові вже було комьюніті небайдужих активістів, які вирішують різноманітні проблеми. Хтось, наприклад, займається створенням скверу, якого, до слова зовсім не було і люди, щоб зібратися і поспілкуватися мали робити це десь на зупинках або деінде.»
Як вдалося налагодити компостування:
«Було декілька людей для яких питання спалювання сміття стояло так само гостро, як і для мене.
Ми одразу зрозуміли, що система штрафів не працює і не може вирішити проблему. Тож ми вирішили, що єдиний спосіб змінити ситуацію - дати людям альтернативу. Ми вирішили налагодити вивіз «зелених відходів» та їх компостування, розуміючи що за один сезон ми повністю не позбавимося спалювання, проте розпочнемо процес поступових змін.
Ми домоглися у сільради, щоб нам виділили ділянку під компостування. Вона зовсім не ідеальна, але ми погодились, розуміючи що важливо встигнути розпочати процес ще до виборів. Також сільрада виділила нам машину та водія і поміічника, яких самостійно оплачує. якому платить по Ми за це дуже вдячні, сподіваємось після виборів не втратити цю підтримку.
Ми створили сторінку у соціальних мережах та чат у вайбері, де приймаємо заявки на вивезення. За тих людей, у кого немає інтернету заявки приймають сусіди й передають нам.
Щосуботи у певний час їде машина і забирає сміття. Люди долучаються і це вже початок. Після створення ОТГ, ми б дуже хотіли поширити цю практику на сусідні села»
Ми також запитали Анастасію наскільки суттєво відрізняються екологічні звички у селі й у місті й отримали відповідь, яка, як на нашу думку повністю відображає стан речей:
Звички відрізняються зовсім несуттєво. Просто у місті більше спокус купити щось в одноразовому пакуванні або овочі скласти у пакетик, а з межами міста – зручніше купити більше і скласти у льосі або виростити самому. У місті сміття вивозять, тож його не спалюють, а за його межами – дешевше спалити. Та я впевнена, що кожен може змінити ситуацію на краще, як мінімум змінивши власні звички. Бо будь-яка зміна системи колись починалась з однієї людини.»